Батьки та сини сплавлялися річкою Случ
23-25 липня рівненська церква «Христос є відповідь» здійснила щорічний сплав річкою Случ. Дотримуючись традицій, цього літа у триденний водний похід вирушили 20 осіб. Вісім човнів, рятувальні жилети, кілька наметів, два казани та продукти – стандартний набір, який допоміг отримати незабутні враження.
«Ці походи вкрай важливі, тому що таким чином відносини покращуються, відбувається перезавантаження та оновлення сил. Дякуємо Богу за чудову погоду» – Тарас Сень, пастор церкви «Христос є відповідь».
«Ми плавали, їли смачну їжу. Найбільше запам’яталось, як я зловив рибу, з якої ми потім варили суп» – Сень Даниїл, 11 років.
Учасники подорожі сповна насолодилися природою. Долаючи довгий шлях річкою, команда час від часу зупинялась на обід чи ночівлю. Поки відповідальні варили рибну юшку на вогнищі, відпочивальники ловили рибу, купалися, грали у волейбол та стріляли з рушниці.
Після ситного обіду команда продовжувала шлях, не зупиняючись аж до самого вечора. Спілкування біля багаття зміцнило відносини між членами команди, між батьками та синами, дало поштовх для духовного зростання.
«Багато позитивних емоцій. Сподобалось, як проводили вечори – співали пісні, палили багаття, дуже душевно. Багато нової інформації та цікавих розмов, тепер потрібен час, щоб про все подумати» – Сергій Мельничук, столяр.
«Дуже сподобався сплав. Панувала атмосфера простоти, відверте спілкування. Це можливість відпочити та набратись сил для подальшої Божої праці» – Юрій Симонов, місіонер.
Шлях перешкод вздовж Надслучанської Швейцарії та Соколиних гір було легко долати, адже Бог дав хорошу погоду. І яким би складним не був маршрут, велику роль у подорожі грають відносини між її учасниками. Церква «Христос є відповідь» дякує Богу за можливість покращити стосунки зі своїми дітьми, за сім’ї та за кожну людину.
Благодійна підтримка
Всі напрямки громади здійснюються за рахунок добровільних пожертвувань небайдужих людей. Найголовніше - не величина пожертви, а відношення та стан серця. Бог бачить наші потреби і прагне позбавити нас турбот. Так само Він бажає бачити любов і жертовність наших вдячних сердець. "Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!" (1 Кор. 9:7)