Рівненський пастор Тарас Сень побував у Африці
Ефіопія – фантастично мальовнича держава на сході Африки. Сюди їдуть, щоб захопитися неземними пейзажами Великої Рифтової долини, що от-от вийшли з горнила Творця, спуститися в неймовірні церкви-колодязі, які повністю вирубані в камені, побачити безліч рідкісних видів тварин, що зникають, на просторах національних парків, відпочити на мальовничому озері Тана та помилуватися водоспадами Блакитного Нілу. Поміж інших незвичайностей країни – християнство з тисячолітніми ритуалами, календар, що відстає на 8 років та має 13 місяців, а також північ і полудень о 18:00 і 6:00 відповідно. Словом, якщо є можливість – їхати треба неодмінно!
Територія країни вдвічі перевищує площу України, а населення тут аж у 2,5 рази більше – 110 мільйонів, і близько 5 мільйонів мешканців проживає у столиці Адіс Абеба. Ефіопія – традиційно християнська країна. Прем’єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед отримав Нобелівську премію Миру завдяки своїм зусиллям в досягненні миру в регіонах Східної та Південно-східної Африки. Він та Президент країни Сахле-Ворк Зевде, перша жінка на цій посаді, – євангельські християни.
Однак приблизно 34% населення складають мусульмани. Останнім часом питання релігійної приналежності стає причиною багатьох терактів і злочинів проти християн. Багато людей тут живуть бідно, особливо в мусульманських містах. В тих районах, де християнство витісняється ісламом велика кількість нужденних, хворих і залежних людей. Уявіть, що у Харарі в старому місті є тільки одна православна церква та аж 345 мечетей, протестантські церкви є тільки за старим містом. На вулицях багато сміття, безліч убогих людей, які просять милостиню, сплять прямо на тротуарах, а найжахливіше те, що всі, навіть діти, їдять кат – місцевий наркотик.
Природа Ефіопії багата й різноманітна. Високогір’я переходять у глибокі тектонічні западини; вологі тропічні ліси розташовані поруч з сухими та спекотними пустелями й напівпустелями. Тут є майже всі види африканських звірів, окрім тигрів: бегемоти, носороги, жирафи, леопарди, слони, крокодили, кілька видів мавп та інші дикі тварини. Велика кількість птахів: орел, сокіл, стерв’ятник, чапля, куріпка, чирок і інші. Серед безлічі комах особливо виділяються сарана і муха цеце на півдні країни. На планеті залишилось 200 левів з чорною гривою, і всі вони – в Ефіопії.
Рослинність країни залежить від висоти над рівнем моря і тому в Ефіопії зустрічається як пустельна і тропічна, так і альпійська флора. Комфортний клімат протягом 13 ефіопських місяців дає можливість збирати врожаї 3 рази на рік: свіжі та смачні фрукти завжди продаються у будь-якій точці країни.
Ефіопська кухня – ароматна, часто дуже гостра і складається, як правило, з пікантних овочевих і м’ясних страв, які накладаються на инджеру – великий круглий кислий корж діаметром близько 50 см, виготовлений з тефового борошна. Замість ложок і виделок використовуються шматочки инджери, які під час прийняття їжі відриваються від цілого коржа. Ефіопський хліб схожий на звичайний лаваш, тільки товстіший. В ефіопській Біблії сказано: «Не инджерою однією (а в укр. Біблії «Не хлібом самим») буде жити людина, а всяким словом, що виходить з вуст Божих». Ефіопи дуже люблять гостру їжу. Українське гостре – то їхнє солодке.
Ефіопія є однією з найбільш економічно розвинутих держав Африки. Стрімкий розвиток відбувається завдяки новим автомобільним і залізничним дорогам, що з’єднують Ефіопію з сусідніми країнами та роблять її економічним центром регіону.
Місцеві мешканці дуже небезпечно їздять на машинах: підрізають один одного, обганяють, не дотримуються правил – така у них культура водіння. Важко знайти неушкоджений транспортний засіб, оскільки майже у всіх водіїв він битий або подряпаний.
Поліція країни веде постійну боротьбу і суворо карає за розповсюдження і вживання наркотиків. Іноземці не становлять винятків, тому багатьох вже засудили на 15-20 років позбавлення волі.
Найкращий рівень життя в Африці на Півдні, більшість мешканців там – християни. Райони, де мусульманство займає провідну роль переживають прокляття. Наприклад, жителі Сомалі, одного з найбідніших регіонів Ефіопії, дуже утискають християн.
Далека подорож Тараса Сеня здійснювалася насамперед не на туристичних, а на духовних засадах: проголошення Євангелія ненаверненим душам – проповіді, лекції, євангелізації, телепрограми – безліч способів донести Благу Звістку до людей. Місцеві служителі були по-особливому вдячні за семінари про сім’ю: роль чоловіка і дружини, справжнє батьківство.
Пастор викладав в місіонерській школі спраглим слова Божого студентам. Це молоді служителі церков, які понесуть Євангеліє в різні регіони Ефіопії. З вчителями недільної школи Тарас Володимирович поділився настановами та розповідями про служіння дітям в Україні. Також вдалося записати декілька телепрограм для ефіопського телебачення. Місцевий канал дивиться 20% населення країни, а через супутник передачі виходять в ефір у багатьох африканських, арабських і європейських державах.
Одразу з’явились і перші плоди поїздки: на трьох євангелізаційних зібраннях були присутні близько 450 невіруючих людей. Велика кількість із них увірували у Христа та молились молитвою покаяння. Без неприємностей не обійшлося: під час одного з богослужінь мусульмани жбурляли каміння у церковне приміщення – простий і досить вбогий навіс. Та це не зупинило місіонерів, і зібрання продовжувалося.
Місія «Христос є відповідь» взяла на себе відповідальність підтримувати місіонерську діяльність в Ефіопії. Служителі планують розвивати певні духовні та благодійні служіння, щоб все більше і більше людей пізнавали Божу любов та Його волю на своє життя.
У Біблії можна знайти чимало згадок про Ефіопію:
1. Жінка Мойсея – ефіоплянка.
2. Зара Якоб, цар Ефіопії, зібрав мільйонне військо та пішов війною на Єрусалим, але був повністю переможений, оскільки повстав проти Божого народу.
3. Вірний друг пророка Єремії – ефіоплянин.
4. Євнух, який приїжджав у Єрусалим для поклоніння Богові, також був ефіоплянином. Апостол Пилип допоміг йому прийти до Христа, і сьогодні на державному рівні відзначають подію, коли євнух привіз християнство в Ефіопію. (Біблія, Дії 8:27-39).
5. У Книзі Псалмів 67:32 сказано: «Ефіопія простягне свої руки до Бога». Можливо, це пророцтво здійснюється вже сьогодні, адже багато ефіоплян шукають Господа і приймають Ісуса. Навіть серед мусульман є ті, хто навертається до живого Бога. На зібраннях лунали свідчення мусульман, які прийшли до Кааби у Мекку на поклоніння та побачили у видінні Христа, Який вказував на Новий Заповіт. Ці люди повірили в Ісуса та почали читати Слово Боже.
Уроки історії з життя Ефіопії:
З історії країни відомо, що один з імператорів Ефіопії заступався за християн Єгипту. Віряни потерпали від постійних утисків з боку мусульман, спалення церков і навіть вбивств. Монарх погрожував піти війною на переслідувачів та перекрити річку Ніл.
Було б чудово, якби наша влада так само захищала християнство, християнські цінності та основи сім’ї, а не сприяла поширенню збочень, гріха та антилюдських ідеологій.
Бог ревно заступається за Ефіопію. Сусіди-мусульмани давно хотіли ісламізувати цю країну, виділяючи кошти на поширення ісламу: для будівництва мечетей та коранічних шкіл, розвитку радіомовлення, розповсюдження друкованої продукції та ін. Місцеві жителі не раз потерпали від воєнних конфліктів на тлі різних віросповідань.
Велика кількість ісламських країн підтримувала ідею ісламізації Ефіопії, але жодна спроба не мала успіху. Прихильника ісламізації Садама Хусейна вбили американці, мусульманин Каддафі, політичний діяч і революціонер, також був застрелений. У 2011 році в Єгипті проходили масові маніфестації, внаслідок яких президент Мубарак Хосні, мусульманин, був змушений піти у відставку. У Сирії та Сомалі, де іслам прийняли 93% та 99% населення відповідно, сьогодні ведуться війни. Неозброєним оком видно, що Бог заступається за Ефіопію так само, як і за Ізраїль.
Уроки для українців:
1. Ефіопляни – не горді люди, прості у спілкуванні, з ними легко говорили про Бога. Часто українці кажуть: «Моя думка, мій вибір, моє право тощо». Право є у кожного, але зазвичай подібні фрази наповнені гордістю. Насправді зарозумілість коїть багато зла. Це страшний і підступний гріх! Вона спричиняє біль оточенню, руйнує людську душу. Через гордість диявол був скинутий Богом з небес, а люди, які жили з гордо піднятою головою, страждають у пеклі.
Як каже книга Притч 16:18, «Погибелі передує гордість, і падінню – пихатість». Гордість заважає покаятися, підкоритись Богові та примиритись з Ним. Пихаті дозволяють собі більше, ніж можна насправді. Оцінка оточуючих для них важливіша за думку Бога.
2. Чимало ефіоплян більш посвячені у праці для Бога, ніж деякі християни в Україні, які з’являються на зібраннях тільки на Пасху та Різдво. В бідних «церквах» люди палко славлять Бога, вигукуючи: «Єсус Гетано», що означає: «Ісус Господь».
3. Багато християн за свою віру мають платити надто велику ціну: їх катують, переслідують та вбивають. Ось декілька прикладів: в одному місці мусульмани увірвались на богослужіння та вирізали весь хор. В іншій церкві було вбито служителя євангельської церкви за організацію перегляду фільму «Ісус».
Особливо потерпають від переслідувань мусульмани, які приймають Христа: є чимало випадків, коли батьки та інші родичі вбивали членів сім’ї, якщо ті не хотіли зректися Ісуса і признати Коран за слово Боже. Пастору випала нагода поспілкуватися з мусульманами, які повірили у Христа. Над одним із них жорстоко знущались родичі: прив’язували, морили голодом і спрагою, били, двічі зривали нігті на обох руках, змушуючи знову визнати Коран. Чудом Божим хлопець залишився живим і зміг втекти від подальших тортур, а сьогодні він – місіонер. Іншого юнака власні батьки прив’язали та били, допоки він не знепритомнів. Гадаючи, що той помер, хлопчину залишили прямо там. Бог явив милість – християнина знайшли і врятували лікарі, а згодом він заснував церкву.
Якщо дитина з мусульманської родини прийме Христа, то в кращому випадку від неї відречуться всі рідні і друзі. У гіршому – її вб’ють, причому вбити мають саме батьки. Якщо отець і матір відмовляються це зробити, від них відвернеться суспільство, а дитину вб’ють інші.
Попри важкі перешкоди у служінні місіонери продовжують відвідувати мусульманські регіони. Ризикуючи життям вони приводять до Христа нових і нових людей.
4. В Ефіопії є добра традиція: щодня всією сім’єю вони збираються на вечерю. Спілкуються, п’ють каву (адже Ефіопія вважається батьківщиною кави), діляться проблемами та переживаннями. В Україні такий звичай дуже рідко зустрічається – кожен живе у своєму світі: соціальні мережі, серіали, музика, вечірки, інші важливі справи. Навколо настільки багато речей, які відвертають увагу від сім’ї, що люди нібито й живуть разом, а все ж чужі між собою.
5. В Ефіопії майже немає пияцтва, там не палять: за 8 днів перебування у країні пастор нарахував лише близько 10 людей з цигаркою, і в основному це були безхатченки у мусульманських містах. Ефіопія приєдналася до угоди ВООЗ з контролю за тютюновою продукцією і ввела суворі правила з метою захисту населення від шкідливого впливу тютюну.
Це був благословенний Богом тиждень, наповнений новими знаннями, відкриттями та емоціями. Наостанок можна сказати тільки одне: перед Господом не важливі ані національність, ані колір шкіри, ані статус у суспільстві. Важливо бути відродженим від Бога та мати страх Господній – глибоку шану до всього сказаного в Біблії. Виконання Слова Божого – і є повагою та любов’ю до Бога.
Благодійна підтримка
Всі напрямки громади здійснюються за рахунок добровільних пожертвувань небайдужих людей. Найголовніше - не величина пожертви, а відношення та стан серця. Бог бачить наші потреби і прагне позбавити нас турбот. Так само Він бажає бачити любов і жертовність наших вдячних сердець. "Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!" (1 Кор. 9:7)